ПРАВО НА ЗАБУТТЯ НА РІВНІ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ: КОНФЛІКТ АНТРОПОЦЕНТРИЧНОЇ НОРМИ ТА АКСІОМИ ПЕРМАНЕНТНОСТІ ДАНИХ

Анотація

Дослідження зосереджене на критичному конфлікті між правом бути забутим та технологічною реальністю сталості даних. Право на забуття (RTBF)  стверджує антропоцентричний принцип домінування людської волі, вимагаючи видалення персональних даних. Однак архітектура сучасних розподілених систем, хмарних сховищ та технологій функціонує на принципах надмірності та незмінності, що робить фізичне знищення юридичною фікцією. Метою цієї статті є наукове обґрунтування необхідності переосмислення RTBF від вимоги фізичного знищення до концепції контрольованої недоступності. У дослідженні визначено три ключові технічні бар’єри. Запропоновано алгоритмічні механізми видалення: деіндексація (для пошукових систем), криптографічне обфускація (для незмінних реєстрів) та впровадження стандартизованих протоколів забування. Ефективне впровадження RTBF – це не лише питання індивідуальної конфіденційності, але й категорія демократичної безпеки. Неконтрольована технологічна пам’ять стає ідеальною сировиною для цілеспрямованої дезінформації та гібридних атак, безпосередньо підриваючи суверенітет демократичного процесу. Запропоновані архітектурні зміни необхідні для відновлення верховенства права над аксіомою технологічної сталості.