ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено роль інтелектуального потенціалу та системи підготовки докторів філософії у повоєнному відновленні й європейській інтеграції України. Проаналізовано взаємозв’язок між державним фінансуванням науки, кадровим потенціалом, інституційною організацією підготовки дослідників і здатністю країни продукувати нові знання. Розглянуто принципи Болонського процесу, Зальцбурзькі принципи та рекомендації, українське законодавство про вищу освіту і наукову діяльність, а також практику регулювання третього освітньо-наукового рівня. Виявлено суперечність між формальною відповідністю української моделі європейським рамкам і переважанням у ній стандартизованого освітнього підходу над власне дослідницькою підготовкою. Наголошено на недостатній участі Національної академії наук України у формуванні стандартів, акредитації програм та атестації наукових кадрів. Обґрунтовано необхідність розширення автономії академічних установ, запровадження гнучких індивідуальних траєкторій здобуття ступеня PhD, посилення дослідницького наставництва та збільшення фінансування науки. Окреслено також значення критичного мислення, міждисциплінарності, творчого синтезу, валідації результатів, рефлексії та самокорекції дослідника. Запропоновані зміни сприятимуть перетворенню інтелектуального потенціалу на чинник стійкості, конкурентоспроможності, технологічного розвитку та повноправного партнерства України в європейському науковому просторі.